Перше робоче місце – реальна можливість
чи примара?
В рамках проекту «Школа
Практичної Аналітики», що проводиться Чернівецьким обласним осередком ВМГО «Демократичний
Альянс», Громадською організацією «Захист» та Політологічним науковим товариством
«Аналітик», досліджувалась надзвичайно актуальна проблема – забезпечення першим
робочим місцем студента державної форми навчання Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича.
Ціла група
аналітиків-початківців займалась дослідженням цієї теми. Ми опитали
компетентних фахівців з даної проблематики, серед яких були і директори
обласного й міського центрів зайнятості м. Чернівці Галина Чупіна та Людмила
Березовська, начальник Відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради
Людмила Тюріна.
Проаналізувавши державну
політику в сфері працевлаштування випускників-державників (на базі
законодавства), ринок праці у Чернівецькій області, а також думку власне
випускників університету, можливі шляхи вирішення проблеми забезпечення
випускників першим державним робочим місцем ми вбачаємо у тому, щоб:
§ внести зміни у законодавство держави,
які передбачають проведення ефективного моніторингу ринку праці та здійснення
відповідного державного замовлення у навчальних закладах;
§ встановити жорсткі умови контролю за
виконанням державного замовлення органами
державної влади, установами, організаціями;
§ змінити суспільну свідомість українців, а саме відродити
так званий «культ праці», тобто виховувати свідомість «робітника», а не «інтелігента»,
що в сучасних умовах є більш необхідним для України, адже існує перенасиченість
суспільства випускниками вузів;
§ проводити політику зменшення кількості вузів і збільшення
профтехучилищ та професійно спрямованих коледжів;
§ підвищити рівень навчання, щоб пропонувати роботодавцю не
кількість, а якість;
§ запропонувати реальну співпрацю навчальних закладів з
роботодавцями, забезпечивши обов’язкове стажування студентів під час навчання та після
його завершення.
Дана проблема є настільки
недослідженою і замовчуваною державними урядовцями. Студенти і громадські
активісти залишаються мовчазними з різних причин, що навіть викликає обурення.
Варто говорити, варто досліджувати, варто діяти! Це наше реальне майбутнє, а не
примара «щасливого і перспективного життя».
