Перше робоче місце – реальна можливість чи примара?

В рамках проекту «Школа Практичної Аналітики», що проводиться Чернівецьким обласним осередком ВМГО «Демократичний Альянс», Громадською організацією «Захист» та Політологічним науковим товариством «Аналітик», досліджувалась надзвичайно актуальна проблема – забезпечення першим робочим місцем студента державної форми навчання Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Ціла група аналітиків-початківців займалась дослідженням цієї теми. Ми опитали компетентних фахівців з даної проблематики, серед яких були і директори обласного й міського центрів зайнятості м. Чернівці Галина Чупіна та Людмила Березовська, начальник Відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради Людмила Тюріна.

Проаналізувавши державну політику в сфері працевлаштування випускників-державників (на базі законодавства), ринок праці у Чернівецькій області, а також думку власне випускників університету, можливі шляхи вирішення проблеми забезпечення випускників першим державним робочим місцем ми вбачаємо у тому, щоб:

§  внести зміни у законодавство держави, які передбачають проведення ефективного моніторингу ринку праці та здійснення відповідного державного замовлення у навчальних закладах;

§  встановити жорсткі умови контролю за виконанням державного замовлення органами державної влади, установами, організаціями;

§  змінити суспільну свідомість українців, а саме відродити так званий «культ праці», тобто виховувати свідомість «робітника», а не «інтелігента», що в сучасних умовах є більш необхідним для України, адже існує перенасиченість суспільства випускниками вузів;

§  проводити політику зменшення кількості вузів і збільшення профтехучилищ та професійно спрямованих коледжів;

§  підвищити рівень навчання, щоб пропонувати роботодавцю не кількість, а якість;

§  запропонувати реальну співпрацю навчальних закладів з роботодавцями, забезпечивши обов’язкове стажування студентів під час навчання та після його завершення.

Дана проблема є настільки недослідженою і замовчуваною державними урядовцями. Студенти і громадські активісти залишаються мовчазними з різних причин, що навіть викликає обурення. Варто говорити, варто досліджувати, варто діяти! Це наше реальне майбутнє, а не примара «щасливого і перспективного життя».